Роман Степанович Грицай – галицький архітектор, живописець та графік. Корінний львів`янин, народився 26 листопада 1887 р. Батько – адвокат Степан Грицай.

Своє навчання Роман Грицай розпочав у Львівській академічній гімназії, яку закінчив у 1906 році, потім влаштувався на тимчасову роботу, щоб заробити кошти для подальшого навчання у вищому навчальному закладі.

 У 1910-1914 рр. був студентом  інженерно-будівельного факультету (фах – інженер-архітектор) Львівської політехніки. Після закінчення університету молодий зодчий кілька років працював у Львові у проектній фірмі Івана Левинського.

Із початком Першої світової війни був мобілізований до резервного батальйону 41 піхотного полку. Однак у 1916 році відкликаний із служби для участі у відбудові населених пунктів.

Після війни у Галичині на місцях були створені інженерні експозитури. У  Рогатині керівником такої експозитури став Володимир Дидинський, заступником – Роман Грицай. Через 2 роки В. Дидинський виїхав у Дрогобич, і головним міським інженером-архітектором став Роман Степанович.

З 1923 р., окрім інженерної роботи в місті, Роман Грицай став викладачем Рогатинської гімназії, де також працював його рідний брат Володимир – викладав природничі науки (пізніше став приватним капеланом митрополита Андрея Шептицького). У цьому закладі Роман Степанович навчав учнів рисунку, каліграфії та малювання.

25 травня 1923 року одружився з дочкою місцевого священика Павла Кудрика Дарією (1889 р.н.). Згодом подружжя взяло на виховання дівчинку з бідної селянської сім`ї – Павлину Било, яка доглядала їх вздовж усього життя. У цей час Роман Грицай також розпочав працювати заступником голови міської управи. Був також членом «Просвіти», мав власну бібліотеку, вільно володів німецькою, польською мовами, захоплювався шахами, мандрівками на природу. Був також членом «Товариства охорони воєнних могил».

7 грудня 1931 року після складеного екзамену йому надано уповноваження до керівництва будь-якими будівельними роботами.

За період життя та творчості Романа Степановича став автором низки інженерно-будівельних проектів церков, культурно-освітніх закладів, пам`ятників, приватних будинків та ін.:

У роки Другої світової війни Роман Грицай працював заступником бургомістра міської управи (з 1941 р. до березня 1944 р.).

16 жовтня 1945 року – заарештований радянськими каральними силами та за статтею 54-а КК УРСР засуджений на 15 років із конфіскацією майна. Висланий до Тайшету Іркутської області (звинувачений у співпраці з німецьким окупаційним режимом).

Лише 10 листопада 1955 року Роман Грицай був звільнений із зняттям судимості і позбавлений в правах. Після повернення деякий час проживав у Львові у брата Ярослава. Згодом домігся повернення власного житла у Рогатині, але через брак потрібних документів отримав малу державну пенсію, якої не вистачало для життя.

Помер 16 травня  1968 р. Похований на міському цвинтарі, неподалік пам’ятника героям УГА.

Культові споруди та меморіали:

• проект внутрішнього оформлення української церкви св. Варвари у Відні з криптою св. Йосафата (1937 р.). За його головним принципом проектування повторено у дещо зміненому варіанті для церкви Святого Духа у Львові;
• проект будівництва церкви святого Іоана Богослова на вулиці Потоцького (Генерала Чупринки), 101 у Львові. Будівництво розпочато у 1936 р. Вважається першою модерністичною українською сакральною спорудою. У 1950-х роках перебудована під бібліотеку Національного Лісотехнічного університету України;
• конкурсний проект відновлення церкви Святого Духа у Львові на вул. Коперника (1943, третя премія);
• проект церкви для монастиря Сестер Василіянок у Львові;
• проекти церков у Тернополі;
• проект будівництва монастиря Сестер Василіянок  (м. Івано-Франківськ, 1938 р);
• проект реконструкції костелу Св. Миколая в Рогатині (1935 р.);
• проект церкви Святого Миколая в с. Кліщівна Рогатинського району. Розроблений у 1930 р., будівництво завершено у 1938 р., однак замість трикутної бані влаштовано цибулясту, що порушило цілісний первинний задум;
• проект церкви в с. Юнашків (будівництво завершено у 1938 р.);
• дзвіниця при церкві Св. Юра в Бабинцях Долішніх (стару дзвіницю перед розбиранням обміряно). Повторена пізніше у с. ПІдгороддя;
• проекти церков у селах Стратин, Мельна, Світанок, Кліщівна, Бабухів, Фрага, Сарники Горішні, Войнилів, с. Лежанівка (нині-Гусятинський район Тернопільської області), с. Підвисоке Бережанського району;
• надгробник отця Миколи Любінецького на цвинтарі Бабинець Горішніх (1936);
• нереалізовані проекти церков: дерев’яної (1937) та мурованої (1939) церкви в Свистільниках, кілька варіантів перебудови церкви в Мельній;
• пам’ятник Полеглим героям УГА в Рогатині у формах ар-деко і необарокко (1928 р.);
• проект цвинтарної каплиці зі стилізованим хрестом, призначений, ймовірно, для стрілецького меморіалу на горі Маківці (1928-1930) –нереалізований;
• «Проект пам`ятника Івану Франку в Черчу» – нереалізований.

Громадські споруди:

• проект будинку Національного музею у Львові (1914-1920). Виконаний в стилі українського модерну зі стилізаціями гуцульського мистецтва (проект не реалізований);
• «Народний Дім імені Тараса Шевченка», згодом «Окружний Союз Кооператив» у Рогатині;
• вілла Богдана Лепкого «Богданівка» в селі Черче, а також каплиця у стилі модерн. Одна з найкращих модернових каплиць Галичини. Знищена в радянський час;
• народні доми в селах Черче (1924 р.), Пуків, Сарники, Помонята, Вербилівці, Креховичі Долинського району, Руда;
• купальня (1926 р.) у Черченському санаторії (зруйнована);
• лікувальні приміщення санаторію «Черче» (1929-1935 роки);
• адміністративний будинок міської управи «Magistrat» (нині-Центральна Районна Бібліотека, м. Рогатин) – 1930 р.;
• «Польська гімназія імені Петра Скарги»  (проект 1933 р.);
• будинок гімназії в місті Дрогобичі (1924 р.);
• адміністративний будинок Повітової управи в Рогатині (1931-1932 рр.)

Житлові будинки:

• будинок лікаря Ротбаума (зараз вул. Шевченка, 5 – приміщення Рогатинської міської ради);
• приватний будинок, вул. Галицька, 62 – 1937 р.;
• будинок Францішека Костювка (нині- Рогатинське відділення поліції), вул. Галицька, 45 – 1937 р.;
• будинок підприємця Гр. Пеліховського в Рогатині (нині- магазин «Світ малечі»);
• будинок лікаря Василя Галяревича, вул. Галицька,48 (нині  – магазин «Овен») – 1941 р.;
• будинок Х. Школьника (вул. Галицька, 63) – нині житловий будинок, 1936 р.;
• приватний будинок Бардашевського Теодора Семеновича, вул. Галицька, 55 – 1931 р;
• приватний будинок адвоката Гольдшляга (вул. Галицька, 73) – 1930 р.;
• приватний будинок Левентера, вул. Франка, 5 (нині – «Управління Державної казначейської служби України у Рогатинському районі») – 1934 р.